Мерітократична партія України

Достойна влада – заможна країна

Несколько комментариев про реформу образования по порохогройсмановски

Домашня сторінка Форуми Мерітократичні дискусії Несколько комментариев про реформу образования по порохогройсмановски

Мітки : 

Тема містить 5 відповідей, має 3 учасника, і змінена  Нейландт Геннадій 1 рік, 11 міс. тому.

Viewing 6 posts - 1 through 6 (of 6 total)
  • Автор
    Записи
  • #3688

    как то всё пропустили очень важный вопрос! Предлагаю обсудить! Вот LINK
    StudyВот LINK

    #3692

    Худолій Сергій
    Хранитель

    Тема актуальна та має історію обговорення. Тому додам в цю гілку декілька матеріалів, що оговорювалися мерітократами.
    Нижче перша публікація “Україні – нову модель освітньо-наукової системи!”
    Василь Паращак
    Сучасне суспільство в Україні вимагає підготовки нового покоління фахівців будь-якого спрямування, які здатні швидко вчитися та адаптовуватися до нових соціокультурних та економічних змін, дослідників і висококваліфікованих фахівців для різноманітних галузей національної економіки та здійснення інноваційної діяльності в ринкових, глобалізаційних умовах, менеджерів державного і приватного секторів економіки, промисловості, ефективних керівників на всіх щаблях державної влади. Скрізь повинні відбутися докорінні системні зміни: від усвідомлення пересічним громадянином самої суті держави, влади до стратегії розвитку національного буття, реформування освіти, науки, культури, економіки, промисловості, аграрного сектору тощо. На всі ці виклики повинні дати відповіді освіта і наука.

    Освіта і наука, як і в усіх високорозвинутих країнах Заходу, має бути одним з найважливіших пріоритетів держави. Інтеграція освіти й науки в Європі задля створення суспільства знань – це комплексний процес, в якому університети традиційно відіграють провідну роль. При цьому в університетах навчальний процес і проведення наукових досліджень взаємоінтегровані та забезпечують єдність одержання, засвоєння і передачі знань. В Україні є значний розрив між дослідженням, впровадженням і передачею наукового досвіду.

    Сьогодні потрібна нова філософія стратегічного мислення державного управління в освітній і науковій сферах. В першу чергу, потрібно відповісти на такі дискусійні питання: чи повинна бути освіта відділена від науки; що таке академічна і вишівська наука; чи необхідні Національна і профільні академії наук, як їх реформувати чи ліквідувати; чи повинні й надалі залишатися аспірантури й докторантури в такому форматі, як вони існують? Це одні з небагатьох, але дуже важливих питань, на які потрібно дати відповідь неупередженій науковій спільноті, владі, громадськості.

    Поетапне реформування академічних структур та університетів дасть змогу активізувати наукову діяльність у вишах, підвищити результативність наукових досліджень, що сприятиме конкурентоспроможності національної економіки; підвищити якість підготовки висококваліфікованих фахівців на засадах інтеграції освіти, науки й інновацій та результативного впровадження у виробництво. Також завдяки ефективній державній політиці у створенні цілісної освітньо-наукової системи буде залучено кращих студентів до науково-педагогічної та наукової діяльності; створюватимуться нові форми навчально-наукових комплексів (технопарки) і центрів. Як наслідок, зросте престиж української освітньо-наукової системи в Європі, покращиться співпраця ВНЗ із закордонними освітньо-науковими установами та ін.

    Чимало вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації в Україні мають достатній науково-педагогічний потенціал, відомі наукові школи; в університетах виконуються фундаментальні дослідження та ведуться прикладні розробки, що відповідають пріоритетним напрямам розвитку науки і техніки України, здійснюється патентно-ліцензійна й інноваційна діяльність, упроваджуються результати досліджень у навчальний процес. Кафедри, факультети, інститути, наукові центри багатьох університетів співпрацюють із науковими установами Національної і галузевих академій наук України, закордонними освітніми та науковими установами. У багатьох вишах створені науково-навчальні центри і дослідницькі лабораторії.

    Одначе, на жаль, все це відбувається дуже неефективно. В першу чергу через те, що держава проводить безсистемну і постімперську централізовану політику в освітній і науковій сферах. Як наслідок, у всіх сферах суспільного буття спостерігається хаос; державно-управлінські рішення приймаються одноособово і здебільшого мають політичний характер. Держава продовжує інтенсивно деградувати – починаючи з економіки, промисловості, завершуючи помітним освітнім і науковим, духовним і культурним регресом.

    При реформуванні освітньої і наукової cфер необхідно врахувати і той факт, що одразу неможливо докорінно змінити будь-яку систему. Тим більше, систему усталених принципів і зв’язків, ціннісних орієнтацій і суспільних стереотипів. Одначе, для започаткування реформувань в освітній і науковій сферах державній владі необхідно провести ряд комплексних заходів для усунення невідповідностей, розбіжностей, зокрема в чинному законодавстві. Необхідно прийняти чимало нормативно-правових і підзаконних актів для поетапного реформування освіти й науки і приведення їх у цілісну систему. Це повинна бути цілеспрямована довгострокова кампанія з реформування освіти і науки із залученням ректорів університетів, президентів академій наук, керівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, вітчизняних і закордонних експертів, громадських інституцій.

    Безумовно, що за два-три роки неможливо провести кардинальні реформи в освітньо-науковій сфері. Цей процес боляче зачепить багатьох викладачів, науковців, студентів, політиків, державних службовців тощо. Адже всім потрібно змінювати як стиль, філософію керівництва, так і їхнє ставлення до навчання, освіти й науки.

    Потрібно взяти до уваги й те, що не кожен «чистий» науковець може якісно прочитати студентам лекції, і навпаки – не кожен викладач зможе створити справжнє дослідження – не компілят.

    Уже сьогодні за сприяння держави, в першу чергу, необхідно проводити заходи, які будуть спрямовані на активізацію наукової діяльності ВНЗ і поглиблення їх взаємозв’язків із навчальним процесом з метою підготовки висококваліфікованих фахівців для різних галузей народного господарства і сфер суспільного буття; виконання конкурентоспроможних наукових розробок, впровадження інноваційної діяльності в ринкових умовах з урахуванням цілей та завдань розвитку національної інноваційної системи.

    Університети повинні забезпечити ефективну підготовку висококваліфікованих спеціалістів, а держава мусить створити всі умови, щоб випускник вишу гідно реалізував свої знання, уміння, навички задля блага Українського народу. Також потрібно привести у відповідність до вимог Болонської систему організації підготовки наукових кадрів (аспірантури, докторантури).

    #3693

    Худолій Сергій
    Хранитель

    А ось збірник ідей:
    Освіта – Ідеї

    – розум та знання – суспільні пріоритети

    – звільнити від податкування всі освітні заклади

    – зарплата вчителів та викладачів не нижче 5000 грн.

    – вступ до ВНЗ виключно за результатами зовнішнього незалежного оцінювання

    – поверненутися до 5 бальної системи оцінок та 10 річної форми начання в середній школі

    – надати максимальну автономію ВНЗ

    – відминити Болонську систему

    – сприяння виченню англійської мови: – з 1 класу в кожні школі, – податкові пільги для бізнесу, який надає послуги з вивчення англійської мови, – запрошення вчителів-волонетрів, які є носіями мови, з усього світу

    – запровадити он-лайн систему оцінювання, контролю за відвідуванням та спілкування вчителів з батьками (Он-лайн щоденник).

    #3694

    Худолій Сергій
    Хранитель

    Есть и такое мнение
    Образование в меритократическом государстве
    Павло П’янов
    Добрый день, уважаемые меритократы!

    Главная идея меритократии заключается в привлечении к власти достойных людей, сильных личностей, отвечающих трем главным принципам идеологии: честь, компетентность, служение. Можно заметить, что два из трех обозначенных качеств – это не профессиональные, а личные качества, убеждения человека. Что касается компетенции, то чего она стоит в руках бесчестного потребителя? Самый развитый ум превращается в орудие для корыстных махинаций в руках обманщика. С другой стороны, человек не дисциплинированный, привыкший халтурить никоим образом не сможет достичь профессиональных высот. В связи с этим становится актуальным вопрос о том каким же образом сформировать человека честного, порядочного, социально активного, ответственного, служителя, а не эксплуататора?

    На данный момент в нашей стране человек как личность формируется случайным образом: улица, социальное влияние, СМИ, телевидение, жизнь учит – кто угодно, но не система образования. За исключением отдельных учебных заведений, школы и ВУЗы готовят преимущественно специалистов, исполнителей, но практически не рассматривается вопрос воспитания. Хотя в идеале именно образование в стране должно играть основную воспитательную роль и выполнять государственный заказ – формировать человека следуя принципам меритократии.

    Итак, заявляя основными принципами меритократии личные качества человека, первоочередной задачей является воспитание соответствующих людей и общества. Нынешнее образование с данной функцией не справляется, процесс формирования личности не работает целенаправленно – он пущен на самотек.

    Актуальность вопроса очень высокая, поскольку фундаментом для успешного государства является нравственная основа его граждан и представителей власти (патриотизм, моральные ценности, религиозность, культура, традиции т.д. – это клей для построения общества).

    В святи с этим предлагаю объединиться всем единомышленникам, чье мнение близко к изложенному выше, и создать программу по преобразованию образования в Украине.

    Пожалуйста высказывайте свое мнение, идеи, комментарии и все что может быть полезно по этой теме в комментариях к материалу.

    Следующим этапом будет сбор информации по имеющимся образовательным программам и разработками с целью их изучения, отбора лучших (целиком или частично), адаптации и преобразования или использования в неизменном виде. Поэтому будем очень благодарны за любую информацию, которая у Вас имеется.

    КОМЕНТАРІ

    Сергій Худолій
    Піднята тема – одна з ключових. Є спільнота, де зосереджуються думки та пропозиції за тематикою “освіта”-‘ http://meritokrat.org/group14.’ Важливо сформулювати головні рецепти щодо українських реалій та перетворити теоретичні висновки у реальні та практичні конкретні плани дій конкретних інституцій та осіб.’

    Володимир Лактiонов
    Воспитание – палка о двух концах, ибо в любом случае предполагает насилие. [Воспитание — целенаправленное формирование личности в целях подготовки её к участию в общественной и культурной жизни в соответствии с социокультурными нормативными моделями. По определению академика И. П. Павлова, воспитание – это механизм обеспечения сохранения исторической памяти популяции. Википедия (http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B5)]. Воспитание может быть мягким, или жестким, но в любом случае – это насилие. Поэтому поначалу встает другой вопрос: может ли быть оправдано насилие, и, если да, то в каких случаях? Безусловно, самый мягкий способ воспитания – это самовоспитание. В таком случае насилие или принуждение человек совершает по отношению только к самому себе. И тогда цели, методику и критерии воспитания он выбирает сам. В духовных практиках это называется белым путем. Самый жесткий способ воспитания – это полное подчинение одной личности другой. При этом цели, методику и критерии выбирает исключительно воспитывающий. Это может быть кнут, пряник, или сочетание первого со вторым. В духовных практиках это называется черным путем. “Цвет” пути не зависит от цели. Вы можете быть воспитанным черным путем членом ордена Тамплиеров и бороться за самые благородные идеалы, или “белым” самоучкой – карманным воришкой. Черное воспитание сродни пистолету – с ним с равным успехом можно как сражаться за Родину, так и грабить сберкассу. Воспитание по “черному” варианту носит массовый характер, по “белому” – единичный.
    Я уверен, что среди меритократов встречаются оба взгляда на вопрос. Причем, лица, склонные к самостоятельности и считающие, что знают, что надо делать и куда идти, будут ратовать за “белый” вариант. Те, кто чувствует себя неуверенно при необходимости принимать самостоятельные решения, будут ратовать за “черный” вариант.
    Думаю, что этот вопрос будет подниматься во все века существования человечества и никогда не получит однозначного ответа.
    Мое личное мнение: лучшая форма воспитания – воспитание собственным примером.
    1. Если ты хочешь, чтобы мир снаружи тебя изменился, измени сперва свой собственный внутренний мир. 2. Если ты видишь, что кто-то рядом с тобой занимается тем же, помоги ему. 3. Если ты уверен в своих силах и правоте, объяви во всеуслышание, что ты можешь постараться помочь многим и сделай все от тебя зависящее.

    #3695

    Худолій Сергій
    Хранитель

    Досвід Грузії – розгорнуте інтерв’ю міністра освіти – варто ознайомитися ТУТ

    #3738

    Всем хорошо понятно, что без образования ни куда! Есть личное образование которое должно приносить на хлеб насущный и оно очень важно! Но есть и общественное образование, я бы его назвал гармонией! Если в первом не будет квалификации достаточной то и не будет хватать на хлеб насущный. Так и во втором если не будет гармонии, то не будет общественного результата. И то и другое не может существовать отдельно! Для достижения результата учить людей должны не только учителя но и мудрецы и я бы им отдал первое место. Их мудрые советы могут изменить мир! И все уже давно написано…. Задача человека – расширять пространство своей судьбы, укреплять то, что содействует жизни, в противоположность тому, что ведет к смерти. Говоря о жизни и смерти, я имею в виду не биологическое состояние, а способы бытия человека, его взаимодействия с миром. Эрих Фромм
    Источник: http://psycabi.net/vdokhnovlyayushchie-tsitaty-i-aforizmy/1116-tsitaty-o-smysle-zhizni-i-samorealiatsii-samorazvitii-i-prednaznachenii-otvety-na-vopros-zachem-zhit

  • Автор
    Записи
  • #3688

    как то всё пропустили очень важный вопрос! Предлагаю обсудить! Вот LINK
    StudyВот LINK

    #3692

    Худолій Сергій
    Хранитель
    • Offline

    Тема актуальна та має історію обговорення. Тому додам в цю гілку декілька матеріалів, що оговорювалися мерітократами.
    Нижче перша публікація “Україні – нову модель освітньо-наукової системи!”
    Василь Паращак
    Сучасне суспільство в Україні вимагає підготовки нового покоління фахівців будь-якого спрямування, які здатні швидко вчитися та адаптовуватися до нових соціокультурних та економічних змін, дослідників і висококваліфікованих фахівців для різноманітних галузей національної економіки та здійснення інноваційної діяльності в ринкових, глобалізаційних умовах, менеджерів державного і приватного секторів економіки, промисловості, ефективних керівників на всіх щаблях державної влади. Скрізь повинні відбутися докорінні системні зміни: від усвідомлення пересічним громадянином самої суті держави, влади до стратегії розвитку національного буття, реформування освіти, науки, культури, економіки, промисловості, аграрного сектору тощо. На всі ці виклики повинні дати відповіді освіта і наука.

    Освіта і наука, як і в усіх високорозвинутих країнах Заходу, має бути одним з найважливіших пріоритетів держави. Інтеграція освіти й науки в Європі задля створення суспільства знань – це комплексний процес, в якому університети традиційно відіграють провідну роль. При цьому в університетах навчальний процес і проведення наукових досліджень взаємоінтегровані та забезпечують єдність одержання, засвоєння і передачі знань. В Україні є значний розрив між дослідженням, впровадженням і передачею наукового досвіду.

    Сьогодні потрібна нова філософія стратегічного мислення державного управління в освітній і науковій сферах. В першу чергу, потрібно відповісти на такі дискусійні питання: чи повинна бути освіта відділена від науки; що таке академічна і вишівська наука; чи необхідні Національна і профільні академії наук, як їх реформувати чи ліквідувати; чи повинні й надалі залишатися аспірантури й докторантури в такому форматі, як вони існують? Це одні з небагатьох, але дуже важливих питань, на які потрібно дати відповідь неупередженій науковій спільноті, владі, громадськості.

    Поетапне реформування академічних структур та університетів дасть змогу активізувати наукову діяльність у вишах, підвищити результативність наукових досліджень, що сприятиме конкурентоспроможності національної економіки; підвищити якість підготовки висококваліфікованих фахівців на засадах інтеграції освіти, науки й інновацій та результативного впровадження у виробництво. Також завдяки ефективній державній політиці у створенні цілісної освітньо-наукової системи буде залучено кращих студентів до науково-педагогічної та наукової діяльності; створюватимуться нові форми навчально-наукових комплексів (технопарки) і центрів. Як наслідок, зросте престиж української освітньо-наукової системи в Європі, покращиться співпраця ВНЗ із закордонними освітньо-науковими установами та ін.

    Чимало вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації в Україні мають достатній науково-педагогічний потенціал, відомі наукові школи; в університетах виконуються фундаментальні дослідження та ведуться прикладні розробки, що відповідають пріоритетним напрямам розвитку науки і техніки України, здійснюється патентно-ліцензійна й інноваційна діяльність, упроваджуються результати досліджень у навчальний процес. Кафедри, факультети, інститути, наукові центри багатьох університетів співпрацюють із науковими установами Національної і галузевих академій наук України, закордонними освітніми та науковими установами. У багатьох вишах створені науково-навчальні центри і дослідницькі лабораторії.

    Одначе, на жаль, все це відбувається дуже неефективно. В першу чергу через те, що держава проводить безсистемну і постімперську централізовану політику в освітній і науковій сферах. Як наслідок, у всіх сферах суспільного буття спостерігається хаос; державно-управлінські рішення приймаються одноособово і здебільшого мають політичний характер. Держава продовжує інтенсивно деградувати – починаючи з економіки, промисловості, завершуючи помітним освітнім і науковим, духовним і культурним регресом.

    При реформуванні освітньої і наукової cфер необхідно врахувати і той факт, що одразу неможливо докорінно змінити будь-яку систему. Тим більше, систему усталених принципів і зв’язків, ціннісних орієнтацій і суспільних стереотипів. Одначе, для започаткування реформувань в освітній і науковій сферах державній владі необхідно провести ряд комплексних заходів для усунення невідповідностей, розбіжностей, зокрема в чинному законодавстві. Необхідно прийняти чимало нормативно-правових і підзаконних актів для поетапного реформування освіти й науки і приведення їх у цілісну систему. Це повинна бути цілеспрямована довгострокова кампанія з реформування освіти і науки із залученням ректорів університетів, президентів академій наук, керівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, вітчизняних і закордонних експертів, громадських інституцій.

    Безумовно, що за два-три роки неможливо провести кардинальні реформи в освітньо-науковій сфері. Цей процес боляче зачепить багатьох викладачів, науковців, студентів, політиків, державних службовців тощо. Адже всім потрібно змінювати як стиль, філософію керівництва, так і їхнє ставлення до навчання, освіти й науки.

    Потрібно взяти до уваги й те, що не кожен «чистий» науковець може якісно прочитати студентам лекції, і навпаки – не кожен викладач зможе створити справжнє дослідження – не компілят.

    Уже сьогодні за сприяння держави, в першу чергу, необхідно проводити заходи, які будуть спрямовані на активізацію наукової діяльності ВНЗ і поглиблення їх взаємозв’язків із навчальним процесом з метою підготовки висококваліфікованих фахівців для різних галузей народного господарства і сфер суспільного буття; виконання конкурентоспроможних наукових розробок, впровадження інноваційної діяльності в ринкових умовах з урахуванням цілей та завдань розвитку національної інноваційної системи.

    Університети повинні забезпечити ефективну підготовку висококваліфікованих спеціалістів, а держава мусить створити всі умови, щоб випускник вишу гідно реалізував свої знання, уміння, навички задля блага Українського народу. Також потрібно привести у відповідність до вимог Болонської систему організації підготовки наукових кадрів (аспірантури, докторантури).

    #3693

    Худолій Сергій
    Хранитель
    • Offline

    А ось збірник ідей:
    Освіта – Ідеї

    – розум та знання – суспільні пріоритети

    – звільнити від податкування всі освітні заклади

    – зарплата вчителів та викладачів не нижче 5000 грн.

    – вступ до ВНЗ виключно за результатами зовнішнього незалежного оцінювання

    – поверненутися до 5 бальної системи оцінок та 10 річної форми начання в середній школі

    – надати максимальну автономію ВНЗ

    – відминити Болонську систему

    – сприяння виченню англійської мови: – з 1 класу в кожні школі, – податкові пільги для бізнесу, який надає послуги з вивчення англійської мови, – запрошення вчителів-волонетрів, які є носіями мови, з усього світу

    – запровадити он-лайн систему оцінювання, контролю за відвідуванням та спілкування вчителів з батьками (Он-лайн щоденник).

    #3694

    Худолій Сергій
    Хранитель
    • Offline

    Есть и такое мнение
    Образование в меритократическом государстве
    Павло П’янов
    Добрый день, уважаемые меритократы!

    Главная идея меритократии заключается в привлечении к власти достойных людей, сильных личностей, отвечающих трем главным принципам идеологии: честь, компетентность, служение. Можно заметить, что два из трех обозначенных качеств – это не профессиональные, а личные качества, убеждения человека. Что касается компетенции, то чего она стоит в руках бесчестного потребителя? Самый развитый ум превращается в орудие для корыстных махинаций в руках обманщика. С другой стороны, человек не дисциплинированный, привыкший халтурить никоим образом не сможет достичь профессиональных высот. В связи с этим становится актуальным вопрос о том каким же образом сформировать человека честного, порядочного, социально активного, ответственного, служителя, а не эксплуататора?

    На данный момент в нашей стране человек как личность формируется случайным образом: улица, социальное влияние, СМИ, телевидение, жизнь учит – кто угодно, но не система образования. За исключением отдельных учебных заведений, школы и ВУЗы готовят преимущественно специалистов, исполнителей, но практически не рассматривается вопрос воспитания. Хотя в идеале именно образование в стране должно играть основную воспитательную роль и выполнять государственный заказ – формировать человека следуя принципам меритократии.

    Итак, заявляя основными принципами меритократии личные качества человека, первоочередной задачей является воспитание соответствующих людей и общества. Нынешнее образование с данной функцией не справляется, процесс формирования личности не работает целенаправленно – он пущен на самотек.

    Актуальность вопроса очень высокая, поскольку фундаментом для успешного государства является нравственная основа его граждан и представителей власти (патриотизм, моральные ценности, религиозность, культура, традиции т.д. – это клей для построения общества).

    В святи с этим предлагаю объединиться всем единомышленникам, чье мнение близко к изложенному выше, и создать программу по преобразованию образования в Украине.

    Пожалуйста высказывайте свое мнение, идеи, комментарии и все что может быть полезно по этой теме в комментариях к материалу.

    Следующим этапом будет сбор информации по имеющимся образовательным программам и разработками с целью их изучения, отбора лучших (целиком или частично), адаптации и преобразования или использования в неизменном виде. Поэтому будем очень благодарны за любую информацию, которая у Вас имеется.

    КОМЕНТАРІ

    Сергій Худолій
    Піднята тема – одна з ключових. Є спільнота, де зосереджуються думки та пропозиції за тематикою “освіта”-‘ http://meritokrat.org/group14.’ Важливо сформулювати головні рецепти щодо українських реалій та перетворити теоретичні висновки у реальні та практичні конкретні плани дій конкретних інституцій та осіб.’

    Володимир Лактiонов
    Воспитание – палка о двух концах, ибо в любом случае предполагает насилие. [Воспитание — целенаправленное формирование личности в целях подготовки её к участию в общественной и культурной жизни в соответствии с социокультурными нормативными моделями. По определению академика И. П. Павлова, воспитание – это механизм обеспечения сохранения исторической памяти популяции. Википедия (http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B5)]. Воспитание может быть мягким, или жестким, но в любом случае – это насилие. Поэтому поначалу встает другой вопрос: может ли быть оправдано насилие, и, если да, то в каких случаях? Безусловно, самый мягкий способ воспитания – это самовоспитание. В таком случае насилие или принуждение человек совершает по отношению только к самому себе. И тогда цели, методику и критерии воспитания он выбирает сам. В духовных практиках это называется белым путем. Самый жесткий способ воспитания – это полное подчинение одной личности другой. При этом цели, методику и критерии выбирает исключительно воспитывающий. Это может быть кнут, пряник, или сочетание первого со вторым. В духовных практиках это называется черным путем. “Цвет” пути не зависит от цели. Вы можете быть воспитанным черным путем членом ордена Тамплиеров и бороться за самые благородные идеалы, или “белым” самоучкой – карманным воришкой. Черное воспитание сродни пистолету – с ним с равным успехом можно как сражаться за Родину, так и грабить сберкассу. Воспитание по “черному” варианту носит массовый характер, по “белому” – единичный.
    Я уверен, что среди меритократов встречаются оба взгляда на вопрос. Причем, лица, склонные к самостоятельности и считающие, что знают, что надо делать и куда идти, будут ратовать за “белый” вариант. Те, кто чувствует себя неуверенно при необходимости принимать самостоятельные решения, будут ратовать за “черный” вариант.
    Думаю, что этот вопрос будет подниматься во все века существования человечества и никогда не получит однозначного ответа.
    Мое личное мнение: лучшая форма воспитания – воспитание собственным примером.
    1. Если ты хочешь, чтобы мир снаружи тебя изменился, измени сперва свой собственный внутренний мир. 2. Если ты видишь, что кто-то рядом с тобой занимается тем же, помоги ему. 3. Если ты уверен в своих силах и правоте, объяви во всеуслышание, что ты можешь постараться помочь многим и сделай все от тебя зависящее.

    #3695

    Худолій Сергій
    Хранитель
    • Offline

    Досвід Грузії – розгорнуте інтерв’ю міністра освіти – варто ознайомитися ТУТ

    #3738

    Нейландт Геннадій
    Учасник
    • Offline

    Всем хорошо понятно, что без образования ни куда! Есть личное образование которое должно приносить на хлеб насущный и оно очень важно! Но есть и общественное образование, я бы его назвал гармонией! Если в первом не будет квалификации достаточной то и не будет хватать на хлеб насущный. Так и во втором если не будет гармонии, то не будет общественного результата. И то и другое не может существовать отдельно! Для достижения результата учить людей должны не только учителя но и мудрецы и я бы им отдал первое место. Их мудрые советы могут изменить мир! И все уже давно написано…. Задача человека – расширять пространство своей судьбы, укреплять то, что содействует жизни, в противоположность тому, что ведет к смерти. Говоря о жизни и смерти, я имею в виду не биологическое состояние, а способы бытия человека, его взаимодействия с миром. Эрих Фромм
    Источник: http://psycabi.net/vdokhnovlyayushchie-tsitaty-i-aforizmy/1116-tsitaty-o-smysle-zhizni-i-samorealiatsii-samorazvitii-i-prednaznachenii-otvety-na-vopros-zachem-zhit

Viewing 6 posts - 1 through 6 (of 6 total)

Вибачте , ви повинні увійти в систему , щоб відповісти в темі .