Мерітократична партія України наполягає на продовженні мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, допоки не буде врегульоване земельне законодавство й запропонована прозора та цивілізована земельна реформа
Відповідно до підписаного з МВФ меморандуму мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначеннямає бути скасовано до кінця 2017 року. Попри запевнення Прем’єр-міністра України В.Б. Гройсманапро те, що буде створена така ринкова модель, коли землю продаватимуть-купуватимуть виключно фізичні особи з громадянством України, очевидно, що в умовах масового зубожіння пересічних громадян України, в тому числі фермерів, землю скуплять великі агрохолдинги і іноземні компанії, що важко назвати земельною реформою.
Результатом земельної реформи повинно стати створення робочих місць на селі, що, перш за все, можливе в результаті діяльності малих та середніх фермерських господарств, а не великих аграрних компаній, котрі, як правило, потребують мінімум робочої сили і націлені на експорт необробленої сільськогосподарської продукції – сировини.
Проте замість створення сприятливих умов для бажаючих працювати на селі, в тому числі запровадження пільгових умов оподаткування й надання доступних кредитів, керівництво держави своїми діями веде до знищення фермерських господарств, оскільки орендовані у селян паї, будуть продані тому, хто володіє більшими фінансовими ресурсами і тут умови для конкурування явно не рівні – землю розкуплять і узурпують декілька фінансових кланів.
Керівництво держави не враховує той факт, що близько 80% громадян України виступають проти продажу землі, а більше 90% аграріїв не мають коштів, аби купити землю, яку вони зараз обробляють.
Саме тому вважаємо, що в нинішній економічній й військово-політичній ситуації прийняття рішення про запровадження ринку землі є не тільки передчасним і недоцільним, а й соціально вибуховим, про що свідчать численні протести фермерів, що періодично проходять по всій території України.
Ми не повинні допустити чергового «розбазарювання» й масштабної монополізації безцінного народного майна – української землі, як це відбулось у 90-х роках із промисловими та іншими підприємствами державної власності.