Мерітократична партія України

Достойна влада – заможна країна

Мерітократична влада – запорука успішної країни заможних людей

Лютий 24, 2019

Певно, не здивую, коли проголосимо доконаний факт: Україна впевнено посідає “призове” місце як найбідніша країна Європи. Як кажуть в народі – “стабільність – прояв майстерності”. А от чиєї “майстерності” та завдяки кому це відбувається, варто замислитися. Бо якщо українців влаштовує такий ганебний стан речей – треба прийняти, що “маємо те, що маємо” та змиритися, що ми європейські пастухи і пасемо задніх. Якщо це зачіпає – замислитися та віднайти справжню причину такого стану справ.

Ще 20 років тому експерти небезпідставно визнавали Україну перспективнішою серед країн Східної Європи і пророкували їй стрімкий розвиток. Ми всі безмежно раділи, що зможемо загосподарювати в своїй державі, адже “в своїй хаті, свої правда, і сила, і воля”. Минав рік за роком, перспективи стати заможними та щасливими здійснилися, але не для всіх. Точніше, зовсім для небагатьох. Сотні українських сімей зрівнялися за статками зі світовими мільярдерами. Водночас мільйони українців опинилися у злиднях і виживають за межею бідності.

Безсумнівно, такий стан речей обумовлений «здібностями» керівників, що здійснювали управління нашою країною два десятиріччя. Якщо уважно придивитися до цієї когорти “слуг народу”, стане зрозуміло: результат закономірний. Не найкращі випускники вищої партійної школи, їх діточки з хижацькими бізнес-апетитами, комсомольські ватажки, екс-міністри та директори баз, магазинів, великих підприємств часів СРСР. У битвах за ласі шматки колишньої загальної власності вони створили свої мега-партії, владо-опозицію та захопили засоби масової інформації. Вони збагатіли, але збагатити український народ не змогли, чи точніше, і не збиралися. Про населення згадували лише перед виборами та відкуповувалися гречкою або просто новими обіцянками.

Отже, особистісні якості людей у владних кабінетах і визначили сумний результат – бідніші, ніж українці, лише молдавани. Тим не менше, люди при владі мають нахабство твердити з екранів ТВ та шпальт газет, що вони професіонали і справжні патріоти. І знову безсоромно пхатися до керівних посад. Мало того, вони приймають закони, які утверджують принцип формування влади з тих самих можновладців. Вони навіть не розуміють відомого вислову: “А ви, друзья, как ни садитесь, все в музыканты не годитесь”.

Звідси беззаперечний висновок – тільки докорінна заміна безпорадних в управлінні можновладців на достойних, порядних та компетентних людей здатна виправити ситуацію.

Перш, ніж уповноважувати інших на управління державою, важливими галузями економіки, слід визначити, чи відповідають претенденти цим посадам. Всі кандидати мають проходити ефективний фільтр на відповідність. Такий фільтр може забезпечити тільки система. Її не створить нинішня влада. Її повинні створити ми самі.

Опитування, які проводили активісти “Руху за Мерітократію”, підтверджують ці висновки. Абсолютна більшість людей вважає, що всі ці роки при владі знаходяться люди, які її не достойні. Після роздумів вони чітко окреслили своє бачення та вимоги до керівників у державі. Ось які пріоритетні риси були визначені киянами: честь, чесність, професіоналізм, компетентність, порядність та готовність служити людям, патріотизм, совість, духовність, відповідальність, освіченість, мудрість, господарність, цілеспрямованість, розсудливість. Звісно, це неповний перелік. Але й на цій підставі вже можна виділити три головних блоки народного уявлення про достойних, гідних у владі. Це ЧЕСТЬ, КОМПЕТЕНТНІСТЬ, СЛУЖІННЯ.

Але яким чином втілити ці побажання? Як перебороти ту матрицю, що добровільно не відступить? Як подолати монстра, що озброєний не лише грошима, владою, медійними ресурсами, а ще й розпачем та апатією населення, розбратом активних громадян?

Відповідь проста – єднатися навколо ідеї. Ідеї, яка не пов’язана з історичними розбіжностями, або не переслідує мету однієї соціальної чи національної групи. Ідеї, яка реалізує бажання всіх громадян нашої Батьківщини – жити гідно на своїй землі. Саме такою є Мерітократія. Вона визначає орієнтири, гуртує порядних людей, напрацьовує механізми та створює підгрунтя для повалення зграї цинічних брехливих пристосуванців, що окупували ключові посади.

Мерітократія вже об’єднала навколо себе кілька тисяч активних громадян. Створено перші організації – громадські, політичні. Вже розроблені та продовжують розроблятися теоретичні засади, практичні рекомендації, проекти та плани щодо здійснення головного задуму: “мати суспільство, яке організується та направляється чесними, компетентними та самовідданими людьми”. Якщо зможемо створити та запровадити такий механізм в Україні – без всіляких сумнівів, жити станемо не гірше від інших сусідів.

С.Худолій